Податок на ніч у готелі за 10 000 євро: 24 у Барселоні, 3 350 в Амстердамі

Європейські міста провели 2026 рік, підвищуючи ціну нічлігу. Барселона підняла туристичний податок у квітні, Единбург у липні запровадив перший у Великій Британії загальноміський збір із приїжджих, а Нідерланди в січні більш ніж удвічі підвищили ПДВ на готельні номери.

Заявлена мета майже скрізь — змусити туризм оплачувати свої витрати й розвантажити переповнені центри. Але те, у що ці податки обходяться найбагатшим мандрівникам, майже цілком залежить від їхньої будови. Фіксована сума з гостя й відсоток від рахунку дають зовсім різні результати, коли номер коштує як автомобіль.

Один люкс, шість способів

Візьмімо люкс за 10 000 на добу до податків — у місцевій валюті, хоч би якою вона була, — де живуть двоє дорослих. У Барселоні п’ятизірковий готель із квітня бере 12 євро з особи за ніч: 7 євро регіонального податку й 5 євро муніципального збору. Пара платить 24 євро.

У Парижі тариф для готелів категорії palace, найвищої в місті, 2026 року становить 15,93 євро з дорослого разом із регіональними надбавками. Пара платить 31,86 євро.

Кіото, що в березні запровадив найвищий в Японії податок на проживання, бере 10 000 єн з особи за ніч у номерах від 100 000 єн. Пара платить 20 000 єн, приблизно 135 доларів.

Далі процентні системи. Збір Единбурга, що діє для проживання з 24 липня, становить 5% вартості розміщення без ПДВ за перші п’ять ночей. З ночі за 10 000 фунтів це 500 фунтів.

Нью-Йорк стягує міський податок на проживання в готелях 5,875% плюс 2 долари за номер, збір штату 1,50 долара й податок із продажів 8,875%. З номера за 10 000 доларів набігає близько 1 479 доларів.

Найбільше бере Амстердам. Його туристичний податок — 12,5% ціни номера, найвища ставка в Європі, а з 1 січня нідерландський ПДВ на готельне розміщення зріс із 9% до 21%. З ночі за 10 000 євро це 1 250 євро туристичного податку й 2 100 євро ПДВ: усього 3 350 євро.

Фіксовані збори вигідні верхівці

Системи з оплатою за особу простіше збирати й легше пояснювати. Але на верхньому кінці ринку вони регресивні. Барселонські 12 євро — це 2,4% ціни номера за 500 євро й 0,12% номера за 10 000. Кіотські 10 000 єн — десята частина ціни номера за 100 000 єн і третина відсотка люксу за 3 млн єн у новому Imperial Hotel у Ґіоні.

Почасти це зроблено навмисно. Туристичні податки мають оплачувати переповнені вулиці, прибирання й громадський транспорт, а кожен додатковий гість створює приблизно однакове навантаження, хоч би скільки коштував його номер. Міста, що живуть за рахунок люксових готелів, до того ж бояться відлякати найкращих клієнтів.

Процентні системи виходять із протилежного: податок на проживання має поводитися як податок на витрати. Найдалі зайшов Амстердам, який заявив, що може знову підняти ставку з 2027 року, якщо кількість ночівель не опуститься нижче 20 млн на рік.

Звідки беруться гроші

Для тих, хто бронює люкси, жодна з цих сум не визначає, де зупинитися. Гість, що платить 10 000 євро за ніч в Амстердамі, навряд чи переїде через податок до Роттердама. Але будова податків показує, хто, на думку міст, має платити. У Барселоні й Парижі гість у найкращому люксі міста платить за ніч щонайбільше приблизно на дюжину євро більше, ніж гість скромного готелю. Амстердам просить у мільярдера приблизно стільки, скільки коштує вся відпустка бекпекера.

Що більше міст услід за Единбургом запроваджують такі збори, то більше вибір між двома моделями стає одним із найтихіших питань європейської туристичної політики. Поки що більшість обрала ту, яку люди у верхньому рядку рахунку можуть собі дозволити не помічати.

Джерела

• CMS: Amsterdam tightens the screw on tourism, a further update (24 Apr 2026)
• City of Amsterdam: tourist tax
• City of Edinburgh Council: about the Edinburgh visitor levy
• NYC311: hotel room occupancy tax
• Ville de Paris: tourist tax tariffs in force in 2026
• Hosteltur: Barcelona’s tourist tax in 2026
• City of Kyoto: accommodation tax changes from 1 March 2026

Фото на обкладинці: Jorge Láscar from Australia, Wikimedia Commons, CC BY 2.0. Кадровано.